Альпака

Альпака (лат. Vicugna pacos) .Одомашнена мозоленога тварина, ссавець родини верблюдових.

За розмірами ця тварина значно менша за ламу, тому її не використовують як тяглову тварину. Зріст у холці 0,9 – 1 м, з головою та шиєю ще близько 60 см, тіло у альпаки завдовжки близько 1,4 м, вага досягає 80 кг. Альпаки мають дещо загострену голову, ця особливість дозволяє діставати траву між камінням у горах. Альпаки мають довгу (до 38 см) м’яку вовну, саме цей факт і слугує причиною розведення альпак. З вовни альпак роблять теплі м’які ковдри, пледи і одяг. Їх вовна міцніша за вовну овець. Природне забарвлення вовни сягає значного діапазону від білого і жовтуватого до чорного. Ці тварини з народження дуже допитливі – навіть занадто. Активно користуються нюхом. Альпаки мають лагідну мирну натуру поведінки, на відміну від їх родичів – верблюдів, вони не плюються у людей, тільки один в одного при змаганні за їжу і потрапляння в людину можливе зазвичай випадковим чином. У природі існує два різновиди альпак: Сурі (Suri) та Уакайа (Huacaya). У перших вовна довга та звисає у вигляді кісок, у других схожа на м’який плюш.

Середовище проживання:

Альпак розводять у високогірному поясі Південної Америки (Анди). На сьогоднішній день там мешкає близько трьох мільйонів альпак, велика частина з яких населяє Перу. Вони мешкають в Андах на висоті 3500-5000 метрів, на території Еквадору, південного Перу, північного Чилі і західній Болівії. Загалом альпак полюбили не лише за їх цінну вовну, але й за зовнішній вигляд, саме тому їх почали розводити по всьому світу.

Харчування:

У природі альпака харчується трав'янистими рослинами, листям, пагонами, мохом, солонцями. Полюбляють альпаки і різноманітні овочі, фрукти, коренеплоди, їдять сіно та різні зернові культури.

Цікаві факти:

• Вовна. Вона у альпак дуже стійка і не має жиру, тому вироби з неї довго не забруднюються. Жодна інша шерсть в світі не зрівняється з вовною альпак, особливо з вовною дитинчат альпак. Вона в сім разів тепліша, ніж шерсть вівці, практично водонепроникна і не викликає алергії.
• 6000 років. Близько 6000 років тому індіанці Перу одомашнили альпак і стали їх розводити. Зображення альпак широко поширені в їх культурі. В 1553 дається їх перший опис в книзі "Хроніка Перу».
• Встановлення виду. Спочатку альпак помилково відносили до роду лам, проте в 2001 році систематику виду змінили з Lama pacos на Vicugna pacos, з'ясувавши, що предками альпак були вікуньї, а не гуанако, прабатьки всіх домашніх лам. Труднощі точного визначення роду полягала в тому, що всі чотири представники сімейства верблюжих, що зустрічаються в Південній Америці, можуть давати потомство в разі міжвидового схрещування, так що тільки дослідження ДНК змогло дати точну відповідь на походження альпак.
• Схрещування. Лами і альпаки при схрещуванні дають потомство під назвою уарісо (ісп. Huarizo), а вікуньї і альпаки - під назвою пако-вікунья (paco-vicuña), не здатне до розмноження, але володіє дуже м'яким характером і тому ідеально підходить на роль домашніх вихованців .