Будь ближче
до дивовижного
світу тварин


Альпака

Альпака (лат. Vicugna pacos) .Одомашнена мозоленога тварина, ссавець родини верблюдових.

За розмірами ця тварина значно менша за ламу, тому її не використовують як тяглову тварину. Зріст у холці 0,9 – 1 м, з головою та шиєю ще близько 60 см, тіло у альпаки завдовжки близько 1,4 м, вага досягає 80 кг. Альпаки мають дещо загострену голову, ця особливість дозволяє діставати траву між камінням у горах. Альпаки мають довгу (до 38 см) м’яку вовну, саме цей факт і слугує причиною розведення альпак. З вовни альпак роблять теплі м’які ковдри, пледи і одяг. Їх вовна міцніша за вовну овець. Природне забарвлення вовни сягає значного діапазону від білого і жовтуватого до чорного. Ці тварини з народження дуже допитливі – навіть занадто. Активно користуються нюхом. Альпаки мають лагідну мирну натуру поведінки, на відміну від їх родичів – верблюдів, вони не плюються у людей, тільки один в одного при змаганні за їжу і потрапляння в людину можливе зазвичай випадковим чином. У природі існує два різновиди альпак: Сурі (Suri) та Уакайа (Huacaya). У перших вовна довга та звисає у вигляді кісок, у других схожа на м’який плюш.

Середовище проживання:

Альпак розводять у високогірному поясі Південної Америки (Анди). На сьогоднішній день там мешкає близько трьох мільйонів альпак, велика частина з яких населяє Перу. Вони мешкають в Андах на висоті 3500-5000 метрів, на території Еквадору, південного Перу, північного Чилі і західній Болівії. Загалом альпак полюбили не лише за їх цінну вовну, але й за зовнішній вигляд, саме тому їх почали розводити по всьому світу.

Харчування:

У природі альпака харчується трав'янистими рослинами, листям, пагонами, мохом, солонцями. Полюбляють альпаки і різноманітні овочі, фрукти, коренеплоди, їдять сіно та різні зернові культури.

Альпака — контактний зоопарк Animal Park

Цікаві факти:

  • Вовна. Вона у альпак дуже стійка і не має жиру, тому вироби з неї довго не забруднюються. Жодна інша шерсть в світі не зрівняється з вовною альпак, особливо з вовною дитинчат альпак. Вона в сім разів тепліша, ніж шерсть вівці, практично водонепроникна і не викликає алергії.
  • 6000 років. Близько 6000 років тому індіанці Перу одомашнили альпак і стали їх розводити. Зображення альпак широко поширені в їх культурі. В 1553 дається їх перший опис в книзі "Хроніка Перу».
  • Встановлення виду. Спочатку альпак помилково відносили до роду лам, проте в 2001 році систематику виду змінили з Lama pacos на Vicugna pacos, з'ясувавши, що предками альпак були вікуньї, а не гуанако, прабатьки всіх домашніх лам. Труднощі точного визначення роду полягала в тому, що всі чотири представники сімейства верблюжих, що зустрічаються в Південній Америці, можуть давати потомство в разі міжвидового схрещування, так що тільки дослідження ДНК змогло дати точну відповідь на походження альпак.
  • Схрещування. Лами і альпаки при схрещуванні дають потомство під назвою уарісо (ісп. Huarizo), а вікуньї і альпаки - під назвою пако-вікунья (paco-vicuña), не здатне до розмноження, але володіє дуже м'яким характером і тому ідеально підходить на роль домашніх вихованців .