Як пережити смерть домашнього вихованця — 5 стадій прийняття неминучого

Коли людина, яку ви любите, помирає, природно відчувати горе і чекати на те, щоб друзі та члени сім'ї співчуватимуть вам. На жаль, на таке співчуття не завжди можна розраховувати, коли вмирає улюблений собака чи кішка. Не всі люди розуміють, наскільки домашня тварина може стати важливою в житті свого власника, а тому вони не можуть зрозуміти, чому ви так журитесь про смерть «просто домашньої тварини».

Люди люблять своїх вихованців та вважають їх членами своєї сім'ї. Власники домашніх улюбленців відзначають їхні дні народження, довіряють їм свої секрети та носять їхні фотографії у гаманцях. Тому, коли вмирає улюблений вихованець, немає нічого незвичайного в тому, що власник відчуває скорботу.

Тварини дають свої власникам емоційну підтримку та безумовне кохання. Якщо ви розумієте і приймаєте цей зв'язок між людьми та їхніми домашніми вихованцями, ви вже зробили перший крок до того, щоб упоратися зі втратою улюбленця: знати, що відчувати глибоке горе, коли вихованець вмирає, — це нормально. Ця стаття наблизить вас до того дня, коли спогади про померлого чотирилапого друга викличуть посмішку замість сліз.

5 стадій прийняття неминучого — від заперечення до прийняття

Почуття втрати так само індивідуально, як і люди: для однієї людини горе триває дні, для іншої роки.

1. Процес переживання горя зазвичай починається з заперечення, яке пропонує захист до того часу, поки людина усвідомлює свою втрату. У стані заперечення люди чекають а на свого вихованеця, який ось-ось повернеться з прогулянки, попроситься впустити його у двері та проситиме їсти.
2. Потім люди відчувають гнів, який може бути спрямований на членів сім'ї та друзів. Інколи люди відчувають провину за те, що зробили чи не зробили, щоб урятувати улюбленця.
3. На третій стадії людина може звернутися до вищих сил, щоб просити Їх повернути життя своєму улюбленцю — мовляв, візьміть у мене все, тільки поверни мого улюбленця! Уникнути цього не можна, але можна віддати не все, залишивши щось для наступного кроку.
4. Після того, як ці почуття вщухають, приходить справжній смуток. У цьому стані люди стають замкненими та пригніченими. Ці почуття варто пережити наодинці, спостерігаючи за життям з боку, щоб набратися нових емоцій і вражень. Хоча почуття скорботи  – це особисте переживання, яким не можна поділитися, але це почуття можуть поділяти із вами члени сім'ї, друзі та однодумці.
5. І, нарешті, стадія прийняття. Набравшись нових емоцій, вам захочеться з ними ділитися. На тлі втрати улюбленця ви захочете комусь розповісти про нього – це форма пошуку підтримки. За якою ви можете звернутися до центрів психологічної допомоги у зв'язку з втратою домашніх тварин, або телефонуйте на гарячі лінії з надання допомоги у разі втрати домашніх тварин, чи пишіть у локальні або онлайн-групи з надання допомоги у разі втрати домашніх тварин, та читайте книги й журнальні статті. Ви розповідатимете всім про свою непоправну втрату — це і є форма прийняття. Ви розповідатиме про те, яким був ваш вихованець — веселим і життєрадісним. Капризним, буркотливим і забіякою — таким, яким ви пам'ятатимете улюбленьця назавжди.

Діти

Втрата домашньої тварини може бути першим досвідом зіткнення дитини з феноменом смерті. Дитина може звинувачувати себе, своїх батьків або ветеринара в тому, що вони не врятували вихованця. Діти також можуть почуватися винними, пригніченими та наляканими тим, що у них можуть забрати інших тварин, яких вони люблять.

Спроба захистити вашу дитину, сказавши їй, що домашня тварина втекла, може змусити дитину чекати на повернення вихованця і почуватися зрадженим, коли він дізнається правду. Висловлюючи власне горе, ви можете переконати свою дитину в тому, що сумувати це нормально. Таким чином ви допоможе дитині не боятися виражати емоції та легше впоратися зі своїми почуттями.

Люди похилого віку

Вони особливо важко переживають втрату домашніх улюбленців. Смерть вихованця може викликати хворобливі спогади про інші втрати та нагадати людям похилого віку про їхню власну смертність. На додаток, рішення завести ще одного вихованця ускладнюється можливістю того, що нова тварина може пережити свого літнього опікуна.

Якщо ви похилого віку, спробуйте поспілкуватися з друзями, зателефонуйте на гарячу лінію з надання допомоги при втраті домашніх тварин, а найкраще станьте волонтером у місцевому центрі захисту бездомних тварин.

Життя продовжується

Якщо у вас в сім'ї є інші вихованці, вони можуть почати вередувати, перестати їсти й виявляти інші ознаки занепокоєння — це через те, що перервався їхній зв'язок із померлим вихованцем. Навіть якщо вони не були найкращими друзями, мінливі обставини та ваш емоційний стан можуть засмутити інших ваших домашніх тварин. Щоб захистити іх від вашого стресу, пов'язаного із втратою одного з чотирилапих членів сім'ї, постарайтеся підтримувати звичайний для улюбленьців порядок дня.

Рішення завести ще одну домашню тварину

Поспішати з цим рішенням буде несправедливо стосовно вашого нового вихованця. Кожна тварина має свою унікальну особистість, і нова тварина не може замінити вам вихованця, що ви вже втратили. Ви дізнаєтеся, коли настав час завести нового вихованця, після того, як дасте собі час, щоб пережити 5 стадій неминучості втрати. Коли ви будете готові, пам'ятайте, що притулок для тварин або служба порятунку — чудове місце, щоб знайти свого нового чотирилапого друга. У Києві для цього зверніться до Центру допомоги бездомним тваринам «У добрі руки».